Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці — культова споруда, пам’ятка сакральної архітектури, катедральний храм Української греко-католицької церкви у Тернополі. Збудований у 1749—1779 роках у стилі бароко.

Проект — Август Мошинський (є гіпотеза про авторство проекту єзуїта Павла Гіжицького; тривалий час авторство помилково приписували Янові де Вітте). Інтер’єр розписав Станіслав Строїнський, автор фресок бічних нав — Юзеф Хойницький. Скульптура Себастьяна Фесінґера. Збігнев Горнунг вважав, що Франциска Олендзького можна вважати статуї матері Божої Ласкавої костелу монастиря домініканців у Підкамені, яку потім перевезли до костелу домініканців у Тернополі.

Храм збудований на розі міських валів. У головній наві храму існувала мистецька епітафія його фундаторові значних розірів, яку иконав львівський скульптор Ян Оброцький. Перша назва — костел святого Вінcента Феррера.

1908—1910 рр. костел реставровано під керівництвом архітектора Владислава Садловського: споруджено новий купол, відновлено старі фрески і домальовано нові (художник Кароль Політинський), встановлено новий орган та малі вівтарі, електрифіковано.

У квітні 1944 р. під час боїв за Тернопіль Домініканському костелу завдали значних руйнувань. Післявоєнна реставрація завершилась у 1959 році. 1978—1989 рр. розміщено Тернопільську картинну галерею. Від 1989 р. — Катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (розпис центрального нефа виконав Георгій Журавський); у приміщеннях монастиря розташований Державний архів Тернопільської області.

Під церквою є велика підземна частина, в якій нині зберігаються деякі церковні речі. Ходи звідси, за припущеннями дослідників Тернополя, можуть вести до Театрального майдану, замку, інших тернопільских старовинних споруд. Частина ходів засипана землею, частина замурована. Склепіння підземелля — з каменю і старовинної цегли, кладка — вапняна.

Споруда збудована з тесаного каменю в стилі бароко, оздоблена різьбою та кам’яними фігурами. Куполи веж костелу мають певні аналогії з куполами веж костелу у Влодаві та дзвіниці при костелі Святого Хреста в Турині. Схожу структуру фасаду має костел єзуїтів Франківська (нині собор Святого Воскресіння).