Виставка Анастасії Старко «Меланхолія»

Картинки про замкнутість у внутрішньому просторі та про кордони власної вразливості. Про спроби зачекінитись пікселями у Фейсбуці, про деталі власної беззахисності. Про ритуал маршруту від дому до зупинки, від зупинки до школи, від школи до зупинки, від зупинки додому, про насіння спогадів (тепле і темне, що боляче проростає у лютому). Про зашліфовані рани, про уважність до кольорів, ліній, плям, запахів, про переплетення пальцями, про твою червону спину, про голод, про холодні і теплі ковдри. Про відсутність майбутнього. Про усіх вигаданих (із власного суму) рослин, звірів, птахів, людей, яких обіймав і любив (або думав, що любив).

Перша персональна виставка у рідному місті. Колажі.